В 1921 році в Ландау відкрилася сільськогосподарська школа, яка повинна була готувати фахівців для різних галузей сільськогосподарського господарства. Розміщувалася вона в приміщенні колишньої німецької середньої школи для дівчат.

Ще 8 вересня 1920 р. повітовий відділ народної освіти звернувся до Ландауського волосного ревкому з проханням виділити 150 десятин землі для організації дослідного поля сільгоспшколи, яка мала відкритися в Ландау, а також виділити необхідні будівлі. Причому все це повинно було робитися за згодою завідувачого школою Шоки Германа Германовича. Шок був випускником Тифліського земельного училища і математичного факультету Одеського університету, з 1921 р. в школі почав працювати і третьокурсник Одеського сільгоспінституту Михайло Михайлович Вольф, який згодом очолив Ландауську сільгоспшколу. Крім них було ще 5 викладачів, в т. ч. одна жінка. Шестеро вчителів були німці. А навчали вони в той час 48 учнів. Строк навчання становив 3 роки, вивчалися в школі загальноосвітні предмети та спеціальні дисципліни: російська та іноземна мови, фізика, хімія, математика, географія, історія, природознавство, рослинництво, тваринництво, птахівництво, зоотехнологія, меліорація, метеорологія, виноробство, господарська економіка.

      Слід відзначити, що на початку 20-х рр. школа перебувала в скрутному стані: з 300 десятин, що їх вона мала в той час, вдалося засіяти всього 50 ( зібрано всього 90 пудів озимої пшениці і 50 -вівса.). До того ж там була розквартирована військова частина, що зайняла кращі приміщення У зв'язку з важким матеріальним становищем сільгоспшколи її завідувач звернувся до повітового виконкому з проханням передати школу на утримання місцевого населення (тобто перевести на місцевий бюджет - авт.) Але 22 січня 1923 р. була отримана відмова, яка мотивувалася слідуючими умовами, що кошти пішли на утримання трудової школи та лікарні.

      Сільгоспшкола могла отримати кошти для утримання від обробки власних 300 дес. землі, але, мабуть, через безгосподарність, цього зроблено не було. Як вихід з положення було прийнято рішення передати землю в оренду приватним особам, про що й було укладено відповідні договори.

Пізніше становище в Ландауській сільгоспшколі дещо покращилося, разом з тим в її діяльності з'явилися і перші успіхи. Проблемами розвитку школи більше уваги почала приділяти місцева влада. 30 листопада 1927 р. на засіданні президії Карл-Лібкнехтівського райвиконкому Миколаївського округу заслуховувалася доповідь завідуючого ландауської агрономічної школи (протокол засідання № 60/196). Керівник школи серед проблем, що стояли на той час, називав слабку загальноосвітню підготовку учнів, відсутність достатньої кількості викладацьких кадрів (з 9 вчителів всього 4 були постійними викладачами, негаразди з обробкою землі та врожайністю сільгопкультур (причиною чого М. Вольф вважав несприятливі кліматичні умови). Щоправда, вказувалися і певні досягнення: збільшення кількості учнів ( з 49 у 1926 р. до 62 у 1927 р), закладення дослідного поля з 14-ма культурами, придбання трактора, спроба займатися тваринництвом, як однією з галузей спеціалізації.

      На той час Карл-Лібкнехтівська сільськогосподарська німецька професійна школа мала 300 дес. землі, 5 коней, корову, трактор "Фордзон".

Та становище школи було дуже складним, згідно постанови Карл - Лібкнехтівського райвиконкому для контролю за роботою школи була створена комісія у складі І. К. Шардта (секретар виконкому), і Ф. Франка (райінспектор народної освіти) та М. М. Вольфа. І вже 7 грудня 1927 р. виходить постанова президії райвиконкому за № 61/197, де пропонується цілий ряд конкретних заходів для покращення роботи школи. Зокрема, для створення можливості для навчання дітей бідняків було порушене клопотання перед окружною інспектурою народної освіти про збільшення числа стипендій, забезпечення найбідніших учнів повним безкоштовним утриманням в інтернаті за рахунок господарства школи, збільшення асигнувань на обладнання фізкабінету, виділення коштів з місцевого бюджету для оплати витрат на спецпідготовку учнів з числа колишніх вихованців дитбудинку. Було обіцяно сприяти і в закупівлі нових сільгоспмашин, зокрема, другого трактора. В цей же час сільгоспшколу перейменовано у агрошколу.

       Після цього справи в школі, здавалося б, дещо покращилися. В кінці 1928 р. з 66 учнів школи 63 проживали в інтернаті (власного гуртожитку школа не мала) і забезпечувалися безкоштовним харчуванням, а 18 учнів отримували стипендії. Але 2 січня 1929 р. новий завідувач агрошколи Куппер на засіданні президії райвиконкому повідомляв, що школа залишилася зовсім без коштів (в касі залишилося 138 крб. 19 коп.) і що існує заборгованість в сумі 5000 крб., щоправда з розстрочкою виплат на 3 роки. Завідувач говорив про критичне становище в забезпеченості викладацьким складом: залишився всього 1 (один)  учитель, він же завшколою, він же завгосп. Президія увійшла в положення і вирішила через "нестачу" вчителів закрити школу терміном на 2 тижні, рекомендувавши надолужити пропущені заняття під час літніх канікул. Крім цього, райвиконком звернувся до окрторгу з проханням про щомісячне виділення для школи 80 пудів борошна через Ландауський кооператив, те ж стосувалося й інших продуктів харчування.

 

      В 1932 р. було прийнято рішення про переведення в Ландау з-під Одеси Грог-Лібентальського механізаторського технікуму та об'єднання його з місцевою агрошколою. Це відбулося у 1935 р., директором було призначено Йозефа Дітріха, різні предмети викладали Й. Беккер, С. Бах, Я. Гартнер, А. Вольф, Ф. Логан, Ф. Хольцман, Г. Шиндлер, Л. Грюнтер, Г. Юнг.

 

      В 1937 р. частину вчителів було репресовано, навчальний заклад спіткала доля інших німецьких національних закладів - з 1938 р. його переводять на російську мову викладання, а в 1941 р. закривають.

 

   Після війни в с. Широколанівська відновлено діяльність однорічної сільськогосподарської агрошколи, яка вела підготовку агрономів (60 чол.) та агромеліораторів (60 чол.). При ній працювали і трьохмісячні курси. Для прийому учнів була створена комісія, були іспити з української мови та математики. Але абітурієнтів з великим досвідом роботи зачисляли без екзаменів. В школі працювало 10 викладачів, сім з яких мали вищу сільськогосподарську освіту, директором в той час був В.І.Білоненко. Викладалися в школі курси сільгоспмашин, рослинництва, основ землеробства і тваринництва, організації праці, меліорації, ботаніки, захисту рослин.

 

      З 1950 р. навчальний заклад отримав назву "Школа полеводів", а з 1951 року, згідно рішення Ради Міністрів УРСР- створено школу механізації сільського

 

господарства, директором її став І. І. Крившенко.

      У 1953 р. згідно постанови Ради Міністрів УРСР на базі школи механізації сільського господарства засновано сільське професійно-технічне училище, а з 1981 р. переведено в розряд середніх училищ і присвоєно назву середнє професійно-технічне училище (СПТУ-№ 33).

 

      У 1957році в училище приїхав працювати майстром виробничого навчання Скакун Гарій Харлампійович, який в 1958році став заступником директора названого закладу. Майстерність і авторитет його швидко зростали і в 1966 році він очолив Широколанівське СПТУ-33 На цій посаді він пропрацював 34 роки За роки його керівництва були побудовані новий навчальний корпус, гуртожиток, їдальня, спортивний зал , майстерні виробничого навчання. Виріс навчальний комплекс, який дав змогу забезпечити район  та область сільськогосподарськими спеціалістами.

 

       У 1984 році навчальний заклад отримав назву професійно-технічне училище № 33 (ПТУ-№ 33) яка існує і до сьогодні.

 

      З 2000 р. по 2003 р. навчальний заклад очолював Чорній Лонгін Спиридонович. з 2004 року директором ПТУ № 33 є Колца О.П.

 

     За час існування, навчальний заклад випустив понад 100 тис. фахівців різного профілю (трактористи-машиністи, водії, кухарі, кондитери, бухгалтери, будівельники, газоелектрозварювальники, лаборанти хіміко-бактеріологічного аналізу тощо).